Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Контрольна робота
з дисципліни: «Університетська освіта»
Варіант--7
Варіант 7
Тема: «Працездатність, що на її впливає»
Проблема працездатності є центральною у фізіології і психології праці,
оскільки ефективна трудова діяльність може бути забезпечена лише на основі врахування фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування людського фактора. Саме завдяки працездатності можлива реалізація знань, умінь і досвіду людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці.
Існує дуже багато визначень категорії «працездатність» . Одні автори ототожнюють працездатність з продуктивністю праці. Так, С. О. Косилов визначає працездатність як здатність людини більш-менш тривалий час виконувати певну роботу з дотриманням відповідних кількісних і якісних її показників.
Аналогічне визначення дають В. П. Загрядський і А. С. Єгоров, які під
працездатністю розуміють здатність людини до виконання конкретної
діяльності в рамках заданих часових лімітів і параметрів ефективності.
Інші автори під працездатністю людини розуміють максимальні
ункціональні можливості її організму для виконання конкретної роботи.
Зокрема, Г. Леман характеризує працездатність максимумом роботи, який може виконати людина. І. М. Єфімов вважає, що працездатність — це
потенціал властивостей і якостей, які характеризують стан організму відносно його готовності до трудової діяльності. Є. Л. Ільїн під працездатністю розуміє стан систем організму, їх готовність виявити максимум своїх можливостей.
Третя група вчених (Г. А. Стрюков, М. А. Грицевський) вважає доцільним термінологічно відокремити працездатність як продуктивність,
ефективність діяльності і працездатність як психофізіологічний потенціал
працівника, оскільки:
статній рівень продуктивності праці може зберігатися за умови різкого зниження працездатності;
на виробництві людина не працює на межі своїх можливостей, а використовує їх частину, рівномірно розподіляючи протягом робочого дня.
У найбільш загальному формулюванні працездатність можна визначити як здатність організму людини витримувати навантаження (м’язові, нервові,енергетичні, інформаційні) у процесі праці.
Згідно з теорією функціональної системи, розробленою П. К. Анохіним, будь-яка робота являє собою завдання перед організмом в цілому. Її виконують всі функціональні одиниці: рецептори, нервові клітини і нерви, м’язи, органи і системи життєзабезпечення (дихання, серцево-судинна, терморегуляційна тощо). Тому працездатність — це здатність клітин, тканин і органів до дії. Зрозуміло, що ці дії на різних рівнях організму
виявляються по-різному (одні одиниці сприймають і переробляють
інформацію, інші виконують конкретні трудові рухи і дії або здійснюють
енергетичне забезпечення виконання роботи і т. п.).
Працездатність створюється рушійними силами організму — процесом
збудження на нейрофізіологічному рівні та енергією хімічних речовин на
молекулярному рівні.
Збудження здійснює взаємодію рецепторів, нервових шляхів і нервових
клітин з робочими органами. Під впливом нервових імпульсів сприймаючі,
пливом нервових імпульсів сприймаючі, перероблюючі та виконавчі нервові клітини і периферійні органи витрачають свій енергетичний потенціал для виконання притаманних їм функцій. Чим більше навантаження у вигляді збудження здатні витримати функціональні одиниці, тим вищою є працездатність людини.
Процес збудження забезпечується енергетичними речовинами, які
знаходяться в самих функціональних одиницях (нервових і м’язових
клітинах) та в різних «депо», тобто в місцях зосередження резервів
органічних речовин.
Вирізняють загальний рівень працездатності і наявний стан
працездатності.
Загальний рівень працездатності конкретної людини як максимально
можливий її психофізіологічний потенціал визначається такими факторами:
стан здоров’...